Содержание
Алек Ендон – сучасний художник, який працює в напрямку стріт-арту, більше відомий під псевдонімом Алек Монополі. Широка публіка не знає ні року народження, ні точної адреси проживання (Алек проговорився, що мешкає поруч із Тейлор Свіфт у Беверлі-Гілз), ні навіть обличчя цієї людини. Свою анонімність Ендон виправдовує несхвальним ставленням американської влади до графіті. Містер Монополі народився у Вестгемптон-Біч, Штат Нью-Йорк. Його батько був успішним фінансистом, а мати професійним художником – саме вона навчила Алека (ще в дитячі роки) техніки малювання, навичок порівняння та оцінки перспективи, які хлопець зміг реалізувати вже в школі, продавши свою першу картину за 500 доларів.
Містер Монополі
Псевдонім Алек Монополі художник взяв від головного героя більшості своїх сюжетів – Містера Монополі, багатьом відомого з настільної гри “Монополія”. Містер Монополі почав з’являтися в роботах Алека з 2008 року, в період фінансування урядом США найбільших банків і бізнесменів, які фактично володіли країною. Графіті-художник пояснює свій вибір тим, що, по-перше, прагне працювати з конкретним і зрозумілим публіці персонажем, а не абстрактними картинами, а по-друге, за його допомогою порушуються важливі соціальні проблеми сучасного суспільства.
Читайте такоже: Яндекс: історія успіху пошукового монополіста Рунета
Особливості роботи вуличного художника
Перший досвід стріт-арту Монополі набув у Нью-Йорку, розписуючи стіни будівель і вагони метро. Як “винагороду” за труди Алек міг отримати тюремну камеру або, щонайменше, судовий штраф. Власне у зв’язку з активною протидією міської влади графіті та “вандалізму” молодій людині довелося приховувати своє обличчя та особисту інформацію. У різних інтерв’ю митець наголошував на своїй любові до рідного міста, але згодом все ж перебрався до Лос-Анджелеса (вважаючи, що велика кількість реклами та білбордів полегшить його роботу), а потім і до Каліфорнії. Основна причина переїзду – можливість займатися малюванням цілий рік через теплий клімат морського узбережжя.
Творить свої шедеври Монополі під ранок або посеред ночі, переважно на стінах промислової забудови Каліфорнії. Обраний час Алек пояснює не лише необхідністю ховатися від влади, а й особливою атмосферою та абсолютною тишею в цей час доби. Одним із найсприятливіших міст для роботи вважає Берлін. Там влада, та й жителі, лояльно ставляться до стріт-арту, тому творити тут можна, не боячись переслідувань правоохоронців або публіки. Для створення нового шедевра достатньо знайти відповідну стіну і локацію.
Читайте також: 5 історій – як досягали успіху прості люди?
Професійні досягнення
Історія успіху Алека коротка і позбавлена багатьох подробиць, але деякі суттєві досягнення художника все ж відомі. Так у 2016 Швейцарський виробник годинників – TAG Heuer – визнав Монополі офіційним представником і “арт-провокатором” дизайну своїх виробів. З’явилася навіть серія годинників і аксесуарів у графіті-стилістиці. Відомо, що новоспечений співробітник TAG Heuer прибув на своє призначення на власноруч розфарбованій Ламборджині.
Крім того, Ендон був запрошений до Москви, як суддя конкурсу “Viber Sticky Fingers 2: My City, My Vibe”, на якому оцінював “стікери”, створені стріт-художниками з усього світу, натхненними любов’ю до рідних міст. До речі, обидва рази в змаганні перемагали учасники з Росії. Картини Алека Монополі придбала Мейлі Сайрус, Ендріен Боуді, Снуп Дог і багато інших знаменитостей зі Штатів і всього світу. Його малюнки можна знайти не тільки на занедбаних стінах мегаполісів, художник працює вдома у власній студії, зображуючи містера Монополі та інші символи поп-культури на полотні або навіть у статуетках. Наступною метою Алек вважає відкриття власної виставки. У своєму інтерв’ю Монополі каже, що стріт-художникам закрита дорога до галерей і, як наслідок, визнання серед культурної еліти, тому він, як і його кумир Баскія прагне подолати цей бар’єр.
Новачкам, графіті-художникам Монополі рекомендує звертати увагу на роботи більш досвідчених вуличних художників і постійно шукати поле для творчості та можливості подальшого розвитку. Участь у батлах, конкурсах і взаємодія з місцевим і всесвітнім графіті-ком’юніті – ось, що необхідно художнику-початківцю.
Читайте також: Від принца до жебрака: мільярдери, які втратили свої статки
